Листя  злітає  у  танці,
Падає,  жовкне  в  ногах.
Пісню  співає  останню,
Про  Осінь  співає,  кохання,
Та  знов  повертається  в  прах.

Воно  за-для  Осені  в'яне,
Щоб  золотом  вкрити  стежи,
Коли  лише  сонце  прогляне,
Коли  угасати  вже  стане
Крізь  в'ялого  листя  межи.

Хмари  набігли  на  небо.
А  листя  й  без  сонця  горить!
Для  Осені!  Красо!  Для  тебе!
Палає  цей  килим  під  небом,
Бо  в'яне  все  золото  вмить...

Людство  повз  диво  проходить.
Людству  видовищ  кортить.
Але  -  це  ж  справжнісенькі  сходи!
Небачені  сходи  до  вроди  -  
Вроди  людської  души!

(14  років)́́